Феномен Великого князівства Литовського, що проіснувало понад 500 років, ще й до сьогодні залишається недостатньо дослідженим. То був край, де у мирні часи поруч один з одним мешкали різні народності – литовці, поляки, білоруси, українці, росіяни, евреї, татари, німці і навіть шотландці. На відміну від тодішньої Західної Європи тут не було місця переслідуванням з огляду на національну приналежність чи мову. Окрім такої виняткової толерантності та мистецтва співіснування, тут розвинулося громадянське суспільство зі своїми традиціями свободи та демократії, яке на той час не мало собі аналогів. Майже 10 відсотків населення тогочасного суспільства були готові боротися за вітчизну, невимагаючи за це платні, вони мали право обирати та бути обраними до Сейму, або навіть претендувати на трон. В якій ще країні Європи була така числена група громадян, що мали право голосу і так активно брали участь у політичному житті?
Литва, Польща, Білорусь, Україна, які постали у ХХ ст., як самостійні держави, на теренах колишнього ВКЛ, кожна на власний розсуд прагнули привласнити собі частку його спадку, часом iгноруючи багатоплощинну та надзвичайно складну природу цього державного утворення. Протягом цих ста років було забуто те, що було найціннішим у спадщині ВКЛ – традиції вольності, демократії, громадськості, співіснування культур та толерантності. У той час, коли щоразу постають фізичні кордони, що все більш охороняються і відділяють нас від наших східних сусідів, збільшуючи прірву між світоглядами, в умовах Європейської Унії формуються нові форми політичного та культурного співіснування, і тому своєчасне звернення до спадщини ВКЛ може бути черговою спробою пошуку відповідей на ті численні запитання, що бентежать людей.
26 листопада 2009 р. у Каунасі був створений Інститут Великого князівства Литовського. Головною метою цієї інституції суспільної користі, що діє не професійно, є культивування, дослідження та пропагування спадщини ВКЛ. З цією метою зінтенсифіковані контакти з державними та недержавними організаціями Литви, Польщі, Білорусі, України та інших держав; готуються культурні, освітні та наукові проекти.
У діяльності Інституту важливе місце займає білоруський напрямок. Була заснована перша литовська інтернет-сторінка, присвячена історії та сучасності сусідньої країни: www.gudija.lt З 2011 року разом із партнерами з різних країн Інститут почав організовувати Міжнародний Конгрес Досліджень Білорусі www.icbs.lt, який став найважливішою щорічною подією для незалежної білоруської академічної спільноти. Інститут постійно здійснює обміни групами школярів та студентів, організовує літні школи, відкриті лекції та заходи. Інститут ВКЛ також є видавцем єдиного білоруського політологічного часопису англійською мовою − Belarusian Political Science Review.
Інститут постійно співпрацює з поважними польськими академічними осередками у Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Любліні та інших містах. Спільною ініціативою членів Інституту стало заснування премії імені Юліуша Бардаха. У 2015 році Інститут ВКЛ став лауреатом престижної Премії імені Єжи Ґедройца «за виконання важливої місії, що має на меті пропагування на теренах Литви, Білорусі, України та Польщі спадщини Великого князівства Литовського, а також традицій співжиття культур, мов, релігії та народів».
Інші довготривалі проекти Інституту пов᾿язані з перекладами, науковими дослідженнями, популяризацією науки та організацією академічних подій. Тут можна переглянути переклад Третього Литовського Статуту литовською мовою: www.3statutas.lt. У 2017 році була створена найбільша інтернет-сторінка, присвячена мистецтву та архітектурі ВКЛ www.lugano.lt. Там же також розміщено кілька книг, присвячених історичним зв᾿язкам Литви з країнами Західної Європи, зокрема Швейцарії та Австрії.